«Мова моя калинова»

                                                                            Моря бриліантів, це – мова моя,
                                                                            Це мова моєї Вкраїни.
                                                                                                                     В. Сосюра

Святкування Дня української писемності та мови 9 листопада не випадкове, адже саме цього дня православна церква вшановує пам'ять Преподобного Нестора-літописця – батька словесності. Тому напередодні цього свята у бібліотеці-філії смт. Торчин для дітей відбулася літературна вітальня : «Мова моя калинова» присвячена дню української писемності та мови.

       Оскільки кожну справу віруючий українець починає молитвою, тому і наше свято О.М. Філонюк (вчитель української мови ЗОШ І-ІІІ  ст. смт.Торчин) розпочала молитвою до мови.
       Ведучі ( Юля Бенесь, Іван Ворошик) розповіли про витоки української мови, тернистий шлях її розвитку; про творців слов’янської абетки Кирила і Мефодія.
   

Щоб вміло навчитись користуватися мовними скарбами, якнайглибше висловити свої думки, потрібно знати рідну мову, відчувати її милозвучність і красу. Саме для цього до уваги глядачів була запропонована сценка із життя: «Чия мова найбагатша!», де українець довів, що рідна мова – наймилозвучніша. Ролі виконували : українець – Ігор Янченко, англієць – Денис Вознюк, німець – Максим Косюр, італієць – Іван Ткаченко.
     Найпоширенішою вадою українського мовлення нині є засміченість його росіянізмами, кальками, словесними покручами. На жаль, нерідко ще зустрічаються такі люди, як у байці Павла Глазового «Кухлик», яку нам продекламував Богдан Кліщук.

      Бібліотекар Н.Ю. Бояновська провела з дітьми жарт-вікторину, конкурси «Продовж прислів’я», «Мовне асорті», «Одним словом», «Криниця мудрості». Найспритніші читачі, які вірно відповідали на запитання отримали солодкі подарунки.
      А також бібліотекар ознайомила з переглядом літератури: «Мова народу – найбільший національний скарб!»
      Наш обов’язок – плекати мову. Калічити її, як і калічення природи, - злочин перед людством. Ми живемо на чудовій, багатій мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини.

                                                                 О мова рідна! Їй гаряче

                                                                    Віддав я серце недарма.

                                                                  Без мови рідної, юначе,

                                                                 Й народу нашого нема

                                                                                               В. Сосюра